Саме вівторок є вихідним днем того навчання на будівельному інституті. І мені вдалось його провести «на УРА!».
Хочеться поділитись насиченими подіями, просто записати, щоб навіть для себе пригадати опісля кількох місяців. Ранок розпочався звично й бадьоро, кілька рішень справ через інтернет і довершив планування дня. Для початку не вдало пішов здавати аналізи, і усе наламалось бо ж не мав я ту писульку від свого терапевта. Розвернувся з поліклініки, і швидкою ходою пішов переодягатись й вибиратись на сноуборд. Цю дошку вчора узяв у одногрупника, й тепер із великим запалом пішов вперше кататися по снігу з гірки. Перед тим я подзвонив до Миколи Муравського й сказав що він має шанс теж спробувати себе на борді.
Місцем навчальних спусків було обрано Парк Культури, що біля Стрийського. Взувся, спробував вчора побачені на ю тубі вправи й почалось шальоне катання. Спершу потроху, потім збільшувались й віддалі і спуски, і коли два рази без падінь в дорозі я спустився від погруддя Богдана Хмельницького, то мене, як справжнього варята, понесло на екстремальні спуски із горбів. Ті вкатані доріжки у снігу зробили явно умільці, але мене то й не могло зупинити, до того ж якось зовсім нестрашно було бачити крутезний схил перед собою, який згодом довелось від половини пробувати своєю дупою. Навіть між деревами було якось краще їхати. Змучившись і натерши мозоль, я зачекав на Миколу, для того щоб вболівати як він падатиме, а кувиркався він ну дуже ефектно!
Місцем навчальних спусків було обрано Парк Культури, що біля Стрийського. Взувся, спробував вчора побачені на ю тубі вправи й почалось шальоне катання. Спершу потроху, потім збільшувались й віддалі і спуски, і коли два рази без падінь в дорозі я спустився від погруддя Богдана Хмельницького, то мене, як справжнього варята, понесло на екстремальні спуски із горбів. Ті вкатані доріжки у снігу зробили явно умільці, але мене то й не могло зупинити, до того ж якось зовсім нестрашно було бачити крутезний схил перед собою, який згодом довелось від половини пробувати своєю дупою. Навіть між деревами було якось краще їхати. Змучившись і натерши мозоль, я зачекав на Миколу, для того щоб вболівати як він падатиме, а кувиркався він ну дуже ефектно!
Задовільнивши, частково,свої екстремальні пориви ми вернулись до гуртожитку, перекусили й попили рятівного чаю, а то я геть з ніг до голови прийшов мокрий, бо навіть дощ розпочався був.
Перебравшись, ми рушили із сноубордом до Марти Сусук, аби його там залиши до вечора, бо ж мали в планах ще ввечері покатати по парку Франка. Весела Марта, зустріла нас, забажали плеченько на вечір, і ми з обіцяннями пішли далі на зустріч із Юрком, перед тим як поїхати до Городка.
Приємна розмова із толковим чоловіком, зарядила ще більше завзяттям. Йми швиденько пішли на маршрутку до давнього міста. У дорозі почитали Львівську фестівську ґвару, та статтю про районний центр куди прямуємо.
Місто, що старше за Львів вперше згадане в літописі 1213 року, вразило своєю давньою архітектурою, Ратушою із годинником що бамкає, але неправильно йде та церквами, котрих багато на невеликий центр. Ще незабутнім місцем був пагорб , що возвишений над великими численними ставами. На ньому, до речі, колись було древньо руське городище, а пізніше замок. Місце прекрасне, й ми обидвоє обіцялись ще приїхати і уже не самі. Були там щей перекусили, й гайнули до Львова знову, бо спішились на концерт присвячений дню народженню Ліни Костенко. Погода того дня, була дуже неприємною, дощ, сніг, і знову дощ, й ми зовсім промерзлі дібрались до Миколи на квартиру, переодягнулись, попили теплого чайку і далі до пригод.
Місто, що старше за Львів вперше згадане в літописі 1213 року, вразило своєю давньою архітектурою, Ратушою із годинником що бамкає, але неправильно йде та церквами, котрих багато на невеликий центр. Ще незабутнім місцем був пагорб , що возвишений над великими численними ставами. На ньому, до речі, колись було древньо руське городище, а пізніше замок. Місце прекрасне, й ми обидвоє обіцялись ще приїхати і уже не самі. Були там щей перекусили, й гайнули до Львова знову, бо спішились на концерт присвячений дню народженню Ліни Костенко. Погода того дня, була дуже неприємною, дощ, сніг, і знову дощ, й ми зовсім промерзлі дібрались до Миколи на квартиру, переодягнулись, попили теплого чайку і далі до пригод.
Із запізненням на пів години, але таки попали на концерт в палаці ім. Хоткевича, де я розвісив оголошення про пішохідні змагання «Стежками Героїв». Сам вечір, проходив душевно, зачитані вірші були досить знайомі, але той артистизм з яким читали їх жіночки у вишиванках, давали свого незабутнього кольору. Зробивши кілька знімків та насолодившись високою поезією,я із друзями пішли по сноуборд. Нас уже було 4еро, бо доєдналась Настя Витрикуш та її подруга. Але сталось так, що дівчаат вирішили їхати додому, тому як джентльмени їх провели, й я побіг до Високого Замку в джерело.
Оскільки увесь день пробути на такій пронизливій погоді не є дуже здорово, то по дорозі до холодного купелю просив Господа здоров’я, й дякував за усі можливості що отримую в житті.
Оскільки увесь день пробути на такій пронизливій погоді не є дуже здорово, то по дорозі до холодного купелю просив Господа здоров’я, й дякував за усі можливості що отримую в житті.
Там, під Замком, компанія людей збираються регулярно підтримувати своє здоров’я, й я швиденько долучившись до поважного процесу, побіг грітися до Марти на чай, де мене уже чекав Микола. Приємна розмова із хорошою людиною подарувала купу сміху, жартів, та гарного настрою із яким ми й вийшли із квартири.
Тож пішов я пішки через центр Львува із сноубордом на плечі до свого гуртожитку, де мене чекали лиш справи, і ні душі в кімнаті. «Додому» прибув пів на опівніч, й швиденько вирішивши кілька невідкладних питань сів голодний, коли ноги тай усе тіло у приємній втомі, писати цей коротенький звіт, шальоного, вихідного дня.
«Життя одне, а здоров’я багато»
«Життя одне, а здоров’я багато»
Не судіть строго за усі помилки, що маємо то маємо, ваш Микола Веприк
Немає коментарів:
Дописати коментар