УКРАЇНОФОБІЯ, а ми бездіяльні.

Подаю новину із події на котрій мав честь побувати.

Про УКРАЇНОФОБІЮ говорили в Франковому Університеті

Міжнародний факультет Університету Івана Франка 28го березня приймав учасників конференції на тему «Українофобія».

         Із доповідями виступали науковці із зовсім різних областей. Так, першим доповідачем був Олександр Музичка - кандидат історичних наук, доцент Одеського національного університету ім. І.Мечнікова. Молодий чоловік ґрунтовно висвітлив форми виявлення та причини появи цього поганського явища у будь яких середовищах. Узявся він означувати питання, виказувати причини та шукати відповіді на поставлені. Він же зачитав власне визначення «українофобії», де було сказано суть поняття, навіть у науковій та юридичних сторонах.

         Порівняння виявів, цієї проблеми, із антисемітистськими рухами дуже зацікавило усю зацікавлену аудиторію, так як обидва явища мають схожі наслідки та початки. Було озвучено особливості саме українського негативного фактору, та те, що з погляду європейців, зовсім незрозуміло, як громадянин держави може ненавидіти своє (українське) та його вияви у всіх процесах.

         Цікава думка прозвучала про методи якими та фобія вводиться в українське суспільство. Одним із незвичних були гранти європейських структур та асоціацій, котрі так часто виграють наші ГО. Тут закопана велика біда, так як саме ті гранти пропагують нездорову «толерастію», гомосексуалізм, порушення традиційної сім’ї, у своїх вимогах до проектів.

Також такі нездорові прояви розвинутої суспільної політики заходу подаються під ярликом останнього писку моди та чогось прогресивного.  Мають вони ж за мету також розмив поняття «НАЦІЯ» чи навіть стирання різниць між чоловіком та жінкою.

На завершення свого слова п. Олександр сказав:

«Ідеї Галичанства, Новоросійства чи ще чогось окремішнього – шлях в нікуди».

Наведено кілька порад як долати та протистояти ганебному явищу:

-         Потрібно усіма силами долати страх у суспільстві бути українцем, а навпаки зробити так, щоб люди пишались цим!;

-         Усі українофобські групи маргіналізувати (що є реальним, при правильному відношенні та стараннях)

-         Попереджувати та діяти наступальними заходами на негативні дії ворогів.

Для розуміння величини негативного впливу досліджуваного явища, було порівняно його із схожими процесами, про які писав Міхновський, котрі в свою чергу консолідували українців та сприяли самовизначенню і до рішучих дій. Українофобія ж, нищить свідомий розвиток у суспільстві.

         Другим доповідачем, правда в онлайн режимі, була пані Лариса Масенко - доктор філологічних наук, професор НауКМА із Києва. Вона підбила оцінку стану справ у суспільстві, сказавши, що ЗМІ у руках відвертих українофобів – це ми дочекались своєю бездіяльністю.

Заявила: «Ми, замість того, щоб стати сильною титульною незалежною нацією маємо тепер бути приниженими іншими, це і є проблемою негайного вирішення».

         Інтернетом до конференції долучився і третій поважний доповідач п.  Олександр Палій - кандидат політичних наук. Він же, пояснив багато процесів чисто із точки зору національних та політичних процесів народного рівня.

         Доводив він, що такі дії із ззовні є спробами закинути процеси само руйнування у наш народ. Нічого нового та феноменального в тому нема, хіба що вдосконалення методів боротьби призвело до важчих наслідків такого процесу. Наголосив, що таку українофобську політику ворогів можна оцінювати як воєнну пропаганду, що робилося завжди у історії світу.

         Після доповідей, задавались питання до доповідачів, й проходило навіть обговорення деяких нюансів. Було сказано багато думок, та дехто відверто закликав, «самим забивати цвяхи у дошку, досить їх геройського витягувати й мучитись». Усі погодились що хватить говорити про проблему, потрібно її практично вирішувати. Надіюсь, що буде група людей, котрі матимуть мужність змінити свої мудрі балачки на важку працю заради блага реального.

У таких роздумах згадується діяльність ОУН, і те якими масштабами вони провадили просвітницьку діяльність. Які необхідні речі вони робили, тим самим забезпечивши у майбутньому визвольну боротьбу нашого народу у передвоєнний та воєнний період 2гої світової. Хто знає, чи могли би ми без партизанів 20их років і УПА, зараз мати достатньо прикладів героїв, їх вчинків, щоб тепер нація мала можливість бути свідомою себе.

         Щира дяка героям, і кожен хай пообіцяє їм і собі бути гідним їх сином.

Подаю посилання для ознайомлення і розуміння:

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BE%D1%84%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%8F
https://www.google.com.ua/search?hl=uk&q=%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BE%D1%84%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%8F&bav=on.2,or.r_cp.r_qf.&bvm=bv.44442042,d.cGE&ion=1&pdl=300&um=1&ie=UTF-8&tbm=isch&source=og&sa=N&tab=wi&ei=3sVZUcXIK5HhiwKH1oGwDg&biw=1276&bih=640&sei=5MVZUfy5COmoiALMnICIDw