Майданне життя і про 6те грудня

6го дня зими, майдан далі живе своїм не простим, але дружнім життям.

 О 12:00 розпочалась хода вулицями Інститутська, Шовковична та Лютеранська. Багато мітингувальників зупинялись біля усіх постів внутрішніх військ, котрі захищали під'їзди і підворітні, що ведуть до Банківської. Речник говорив в мікрофон про людяність військовиків, закликав бути із народом. Усі бажали добра хлопцям у формі, та обіцяли що виборють для всіх і для них волю, кращу державу. Дівчата дарували символічний подарунок : печиво й соки для працівників служб.

            Побут на майдані покращується, бо самоорганізація досягає все вищого рівня. Люди звикли, це видно по їхніх очах, рухах, а дружня обстановка уже звичне діло, й де-не-де люди кажуть «от, якби й після майдану кожен так дружньо відносився до ближніх як тут».

            Жовтневий Палац переповнений людьми. Повсюди можна зустріти «революціонерів» котрі сплять, гріються чи смакують скромні обіди.
Коридори й зали, усі квадратні метри розбиті на обласні райони, де локуються люди з різних регіонів.
            Сьогодні група художників із Києва розмалювали великі чемодани й підписали їх, індивідуально, кожному із наших поганських політиків. Ці сумки, за словами організаторів, народ зібрав для тих паскуд, щоб їхали в Москву. Саме тому до кожного чемодана прикріплений білет на поїзд із Києва до Москви.

            Під вечір мітингувальники пішли блокувати діяльність Шевченківського суду, де у вечірній час, судили одного затриманого активіста, із студентського майдану, Андрія Дзіндзя. Нажаль, його не змогли вивільнити від куплених суддів, але саме там люди показали неабияку єдність. Про ці події Ви можете прочитати у окремій публікації, куди Вас запрошую:
http://veprykmykola.blogspot.com/2013/12/blog-post_7.html

Тепер повім про побут Майдану

Для тих хто ще не був у серці нової України, розповім який панує там лад, як кажуть пластуни, розкажу результати розвідки. Майдан – живий, і як усе в природі, він змінюється, міняється. Кожного дня приїжджають і від’їжджають люди. Деякі намети доставляються у наметовому містечку, деякі змінюються, але є дещо, що в принципі не міняється – це структура. Штаб опозиції, котрий знаходиться в Будинку Профспілок, є головним організаційним органом, але далеко не основним і не першочерговим. Він уміщує в будівлі прес центр, головний мед пункт, головну кухню (котра готує і приймає велику кількість харчової провізії від благодійників), а також надає приміщення для організаційних нарад та проживання мітингуючим. Поза межами споруди, діє інфоцентр, котрий крім інформаційних обов’язків працює із агітацією. Також, санітарна робота та дрібніша організаційна ведеться на території всього майдану. А виконують роботу люди і переважно молодь, котра із ідеєю і вірою в своє майбутнє працює, недосипає й викладається на повну. Так - це саме ті люди, котрі сплять по декілька годин на добу  і яких називають «купленими» брехливі ЗМІ і покидьки при владі.

Оскільки революція зорганізована народом і,зокрема, студентами ( а не політичними силами, як це було в 2004), то багато на майдані (фактично все) стоїть на самоорганізації людей. Ми, як молодий народ, маємо досвід в такій справі, і в силу історичних подій, і за рахунок великої кількості молодіжних організацій котрі за 20 з гаком років умовної незалежності таки розвивались і працювали. Тепер маємо уже результати, і скажу немаленькі. Зрештою, молодь, має уже іншу свідомість. Не скажу що загал має світогляд вільних і потужних людей, але точно не завгажований радянськими бутафоричними порядками і поглядами.

Усі ці позитивні моменти і  досвід зпродукували існування Громадського Сектору. Цей сектор розміщується у середині майданної території в дерев’яних будиночках, і мають такі ж напрямки діяльності як штаб в Будинку Профспілок. Волонтери і тут працюють на повну, і плинність кадрів досить висока. Багато людей приходять допомагати у вільний від роботи час, а студенти після пар навіть. Свідомі люди віддають свої сили на спільне благо, і надіються на підтримку все більшої кількості людей. Саме вони виборюють краще життя для всіх, і навіть тих хто сидить дома і каже «Нічого не зміниш» чи «Що ти там зробиш»…

Декілька слів про наметове містечко. То окрема частина євро майдану, де розміщені намети політичних сил, або організацій, або просто міст та населених пунктів, котрі приїхали. Тут активніше вариться їжа й люди зорганізували собі обігрів біля бочок, або біля псевдо буржуйок. Цікавим фактом є те, що наметове містечко також годує досить велику кількість мітингувальників котрі приходять на майдан, та працює на обороні всього майдану. Територія наметового містечка має свої власні барикади. Вони внутрішні, і слугують неначе другим оборонним валом після зовнішніх – майданних. На барикадах є кілька входів, котрі охороняються чоловіками на входах, які одягнуті в шоломи та наручний захист. Люди сплять в тих наметах, правда це не дуже велика частка всього майдану.

Для загального уявлення території євро майдану скажу, що найбільш вірогідні підходи внутрішніх військ забарикадовані великою кількістю матеріалів. Це і дерево, і метал, і після середи 11го грудня ще й мішки із снігом. Вулиця Хрещатик, із обох сторін від Майдану Незалежності перегороджена захисними спорудами, далі споруди вибудовані з боку Макдональдсу що на площі, і також на підході із вулиці Інститутської. Територія зараз  добре оснащена санітарними зручностями, і завжди і любу пору доби кожен зустріне приємне дівоче обличчя яке із посмішкою на устах запропонує канапку, або чай із печивом.
Комунізм словом.

Де жити у Києві?

Питання, яке хвилює усіх хто рветься виборювати (хоч і мирно) своє майбутнє. Скажу із впевненістю, що з цим проблем нема. Живуть люди В КМДА, у Жовтневому палаці, в «Профспілках», різних монастирях, гуртожитках, виставкових залах, центрах, церквах та просто по квартирах. У інфоцентрах чи місцях де пише: «ПОСЕЛЕННЯ» вам нададуть контактні номери із київлянами які беруть на ночівлю, або на місці пояснять як їхати до місця де Ви точно зможете в теплі відпочити і поспати. Зараз у волонтерському режимі працює маса готелів, та костелів, тому що кожен власник по змозі допомагає скинути ту злочинну владу.
І все безкоштовно!!!

ЩО ТУТ ДОВГО РОЗПОВІДАТИ, ПРИЇЗДІТЬ І ВІДЧУЙТЕ САМІ, ТВОРІТЬ ІСТОРІЮ СВОЄЇ НОВОЇ УКРАЇНИ!!!
Фото і текст: Миколи Веприка  за підтримки Петра Самуляка.